Тема. Весна у гості завітала…
Мета. Ознайомити з традиціями українського народу, особливостями святкування, розвивати інтерес до історії, звичаїв народу, почуття прекрасного, естетичний смак, виховувати любов до свого народу, до прекрасного: поезії, музики, природи. Дати поняття про свято Сорока Святих, актуалізувати знання учнів про обрядові пісні, хороводи. Актуалізувати знання про птахів, користь, яку вони приносять. Ознайомити з народними прикметами, пов'язаними зі святом Сорока Святих та з птахами. Виховувати дбайливе ставлення до навколишнього світу, до птахів, прищеплювати інтерес до народознавства.
Обладнання. ноутбук, фонограми до пісень, листівки із зображенням птахів, малюнки та аплікації, книжки, виготовлені учнями (про птахів), малюнки та аплікації із зображенням птахів, виставка книг про птахів.
Хід свята
Пісня «Щебетала пташечка».
Вчитель. Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом, любов’ю та миром!
Для людей відкрита хата наша біла,
Тільки б жодна кривда в неї не забігла.
Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,
Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі.
У нашого народу є чудові традиції. Сьогодні ми ознайомимося зі святкуванням чудового свята «Стрітення». Це свято початку весни. У цей день зима, кажуть, іде туди, де було літо, а літо – де була зима. За сивої давнини це свято мало інші назви – Зимобор, Громовиця. За повір’ям саме 15 лютого зима зустрічається з весною. Звідси і назва – Стрітення. Весна-красна, пробуджена жайворонком і першими сонячними променями та потічками, прийшла на землю. Тому не випадково наші предки вважали весну початком нового року. Із сивої давнини прийшов до нас обряд закликання весни. Найбільше цьому святу раділи дівчатка і хлопчаки. Всі одягали нове вбрання і прохали: Благослови, мати, весну закликати, Весну закликати, зиму проводжати. Зимонька в саночках, літечко в возочку. А мати відповідала:
Благословляю, дитино, йди весну гукай,
Щоб прийшла з радістю і великою милістю божою.
Вважалося, як свято зустрінеш, так весна тебе щастям-красою обдарує.
Учні 1. Снігами вкрилася земля
Метелиця гуляє,
Малює вікна морозець
Та носики щипає.
2. Сьогодні весело у нас –
Ми зиму проводжаємо.
Усіх, хто в класі є в цей час,
Ми гаряче вітаємо.
3. Зима нас вдосталь розважала:
Ми взимку Новий рік стрічали,
Біля ялинки були ігри, жарти, сміх…
Та ще й катались з гірок снігових.
- Прийшла пора зимі на північ повертатись,
Тож хоче вона з нами попрощатись.
- Ось зима по нашім краї
На санчатах роз’їжджає.
Сніжок сипле без зупину –
Вже засипав всю Вкраїну.
- Де не гляну я – на дворі
Всюди бачу білий колір!
Ліс і поле, і діброви
Білі одягли обнови.
- Сніг січе безперестанку –
Зима трудиться із ранку!
І мороз не угаває,
Йому й вітер помагає.
- Не мети, не мети,
Зимонько, снігами,
А приходь ти до нас
З гарними піснями.
Зима. Хто це тут кличе мене?
Іду, іду, снігу намету,
З вами разом потанцюю,
Бо ще силу свою чую.
Пісня «Зима – красуня білолиця!»
Учениця. У лютому кажуть, сонце йде на літо, а зима на мороз. А ще кажуть, коли лютий дорогу підгриз – кидай сани, бери віз. Так що хочеш - не хочеш, а тобі, Зимонько, доведеться з Весною зустрічатися.
Учень. Отже, 15 лютого – Стрітення. Бабуся розповідала, що в цей день Зима з Весною змагається. І хто з них переможе, той і господарюватиме до кінця місяця.
Учитель. На Стрітення люди уважно стежать за погодою, намагаючись виявити найменші її зміни. З цим пов’язано багато народних прикмет.
- Якщо на Стрітення сніг зранку, буде врожай ранніх зернових, увечері – пізніх.
- Якщо тепло в цей день і сонячно, то й весна буде теплою.
- Якщо відлига – жди пізньої весни.
- Ясна й тиха погода – на добрий врожай.
- Як на Стрітення півень нап’ється води, то хлібороб набереться біди.
- Як на Стрітення півень нап’ється води з калюжі – жди стужі.
- Якщо бурульки короткі, то літо – сухе й погоже..
Пісня « Кришталева зимонька»
Учні 8. Зима! Зима! Усякий знає,
Вона холодною буває.
Летять, кружляють, як пушинки,
Легкі білесенькі сніжинки.
- Міста чистенькі, й білі села.
Зима і радісна, й весела.
Кружляють вальс сніжинки ніжні,
Зима пухка і білосніжна.
10. Мороз у лід озера кута,
Зима, тоді всі кажуть, люта.
А як насуне хмара сива,
Зима по – своєму красива.
11. А вранці іній – от обнова!
Яка зима у нас казкова.
Зима, кажу вам, дуже гарна,
То сонячна, то дуже хмарна.
12. І горнуться всі до тепла,
Така зима буває зла.
А блисне сонечко згори,
Ото краса для дітвори.
- На гірку всі біжать вони,
Несуть санчата, ковзани.
Яка ж зима! Яка вона?
Вона весела і сумна.
- І особлива, і чарівна,
Як королева чи царівна.
Гілок од інею не видно,
Тоді вона, звичайно, срібна.
- А на ставочках скресла крига,
Тоді, ми знаємо - відлига.
І щезнуть вітри та морози,
Закапають з бурульок сльози.
- Вона тепер така смішна,
Бо незабаром йде весна.
Учениця. А й справді, сьогодні ми зібралися Зиму проводжати, а Весну зустрічати. А де ж Весна?
Благослови, мати,
Весну закликати,
Весну закликати,
Зиму проводжати!
Зимонька в возочку,
Літечко в човничку.
Пісня « Ось вже зимонька проходить»
Виходить Сонечко
Сонечко.
Я ходжу по діброві, як сонячна лисичка.
Котики вербові, жмурте жовті личка.
Просипайтесь, любі, хоч ви трішки сонні.
Грійте лапенята на яснім осонні.
Зима.
Сонце, ти не посміхайся,
Не котися по землі!
Роздивися, ще все дрімає
В лісі, в лузі, на ріллі…
Я замкну тебе у замку,
Щоб мені не заважало.
Щоб ніхто не здогадався
І замок мій не зірвав.
Весна. Доброго дня тобі, бабусю Зима!
Зима. Доброго тобі здоров’я, дівчино Весна! Рано ти пришла, ой рано. Ще твоєму царюванню час не настав.
Весна. Та поглянь на себе, Зимонько! Яка вже з тебе цариця з пустою торбою? Все, що я напрацювала, ти все з’їла і випила.
Зима (роздратовано). А от і не все! Не все! ( знімає торбину, трусить нею, сиплються крихти та миші випадають крізь дірки)
Весна (сміється). Я краща від тебе, бо у мене люди веселі, співають, танцюють, а в тебе тиснуться по закутках та ховаються по хатах. Моє сонечко зігріває, дає людям тепло, а в тебе люди трусяться від холоду.
Зима. У мене люди не трусяться, я всіх одягаю в кожухи.
Весна. А я – царівна – куди ступаю, сонце сяє, все навколо оживає! А ще пробуджую від сну я нашу землю чарівну!
Зима (кричить). Не пущу! Ого–го–го! Злітайтеся, дочки мої, хурделиці, Завірюхи! Сюди! Сюди! Покажіть свою силу!
Збігаються Хурделиці, танцюють, посипають землю «снігом».
Весна тупцює, гріється
Зима (до Мороза). А ти, Морозе, чого в дугу зігнувся? А ну, дмухни!
Мороз (слухняно надуває щоки). Ху–у–у–у! Кахи–кахи …
Зима (сердито). Е–ех! Зовсім ти немічним став.
Хурделиці стомлюються, втихомирюються, сідають, піт з чола утирають
Зима. Зрадниці! Невже і ви стомилися?
Хурделиці. Жарко, матусю!
Зима підходить до Весни, вириває квіти, а потім змучено присідає
Учениця. Утікай, утікай, біла зимонько,
Вже нема, вже нема в тебе силоньки!
Йде Весна, йде Весна – чарівниченька,
Потемніє, почорніє твоє личенько!
Учень. Зимонько, Веснонько, не сваріться. Ви обидві хороші, приносите радість дітям своїми іграми та розвагами. Але ти, Зимонько, втомилася і треба тобі відпочити, щоб Весні дорогу звільнити.
Зима змучено погоджується
Зима. Що ж прощавайте, любі діти!
За зиму ви поздоровіли,
Пішли на користь і мороз, і сніг.
І щічки ваші так порожевіли,
Неначе маки розцвіли на них!
Прощавай і ти, Весна – красна,
Прощаюсь з вами усіма.
Здорові будьте! Через рік я знову
Свою вам казку принесу зимову!
Виходить, за нею вибігають хуртовини, хурделиці
Учень. Ясне сонечко усміхається,
Зима білая вже ховається.
Зима білая з хуртовинами
За горами вже за долинами!
Хоровод «Ой минула вже зима»
Дитина (Весні) Ти прийшла до нас з теплом,
Та виходьмо голоском,
Ходім, ходім, дівчаточка, на поле – поляночку
Водити гаївоньку, співати весняночку!
Пісня – гра «Подоляночка»
Учитель. На Стрітення у церкві святять воду, приносять її додому і пильно бережуть. Бо у цій воді магічна сила. За народними уявленнями це цілюща вода. Сьогодні я принесла вам свячену стрітенську воду, після свята ми з вами всі повмиваємось, щоб ніколи не хворіти. Але цього дня святили не тільки воду, а і свічки, їх називали «громічними», запалювали під час грози, щоб оберегти людей від грому, блискавки – щоб вона оберігала від нещастя. Ось і я засвічу цю свічку – хай вона захистить нас усіх: наш край, наш клас, нашу рідну землю від біди, лиха. І ви можете побажати те, чого вам найбільше хочеться.
Запалює свічку, звучить тиха мелодія
Ой, громице – свічечко! Святая водичечко!
Від біди оберігай наш майбутній урожай!
Дай здоров’я нам усім та достатку в кожен дім!
Свічечко – свічка, гори, на діточок укажи!
В щасті – долі щоб жили і здоров’я берегли!
Передає свічку, діти промовляють побажання і передають один одному
- Весна красна надходить,
Свої крила підводить
Над полями та гаями,
Над садами вишневими
Віє крилами зеленими.
Каже: «Земле, пробудися!
Квітом чистим одягнися!».
- Прийди, прийди, весно красна!
Чепури наш рідний край.
Засвіти нам сонце ясне,
З нами у гурті погуляй.
- Весела, гарна й кучерява
Маленька дівчина Весна.
Біжить, сміється, сіє трави,
І пісня ллється голосна.
- По всіх усю дах пісня лине,
Усе пробуджує від сну,
І всі комашки, всі рослини
Вітають дівчину Весну.
Найменше дівчатко виходить наперед, простягає рученята до сонечка, Весну закликаючи:
Благослови, мати, весну закликати!
Весну закликати, зиму проводжати!
Весну закликати, зиму проводжати!
Зимонька – візочку, літечко – в човночку.
Пісня «Щебетала пташечка»
Учитель. Був у нашого народу цікавий звичай. З нетерпінням чекали люди весну і вважали, що це птахи на своїх крилах приносять її з далекого краю, проганяють люту зиму з морозами та завіями. Матері випікали з тіста пташок, і вибігали у двір, підкидали їх угору і закликали.
Діти (разом). Пташок викликаю із теплого краю:
Летіть, соловейки, на наші земельки,
Спішіть, ластівоньки, пасти корівоньки.
Учитель. Цих випечених пташок називали «жайворонками». Старі люди розповідали, що ця пташка народилася із сонячного жару. Вона прокидається із сонечком і своїми дзвінким голосочком сповіщає про те, що весна прийшла.
Весна. Вийшла я із лісу, лугові вклонилася
Од вітрів і сонця луг зазеленівся!
А до мене трави у полях прослалися,
А до мене в гаю птахи озивалися,
А за ними в лузі озивались квіти.
Починаю, друзі, по землі ходити!
Піду я далі лугами й лісами,
Встелю землю килимами,
Теплом своїм людей зігрію
І здоров’я всім навію.
Діти.
Ми гуляли увесь день, побороли Зиму,
Ось які ми сильні! А зима розтала,
І її не стало!
1. Хай сонечко просинається.
2. Хай засіваються поля.
3. Хай діти всюди сміються.
4. Хай квітне повсюди наша Земля!
Весна — пора засіву землі. Недарма говорять, що весняний день рік годує. Народна мудрість щедра на прислів'я про культури, які вирощують.
1. Казав овес: сій мене в болото — буду я золото.
2. Казав ячмінь: кинь мене в грязь — буду я князь.
3. Греча каже: а мене хоч в золу, аби в пору.
4. Не вважай на врожай, а жито сій, то й хліб буде.
5. Мусій, гречку сій, як хочеш кашу їсти.
6. Тоді просо засівається, як дуб глухий розвивається.
Вчитель. Посів супроводжували обрядовими піснями-веснянками. Спробуємо й ми. (Діти стають в коло і, супроводжуючи пісню рухами, співають).
ВЕСНЯНКА
Виоремо нивоньку довгеньку.
Посіємо гречечку чорненьку.
Гречечка вродиться,
Женчики знайдуться.
Гречечку чик-чик, чик-чик.
А з тої гречки чорні вершечки,
А з того проса — русая коса,
А з тої пшениці — русі косиці.
Учень. Ой сонечко яснее пригріва,
А сніжок водицею підлива.
І весняні струмені у ярку,
І нагорі квітонька у сніжку.
Ой та квітка — пролісок лісовий,
А над полем жайворонок весняний.
Один з підготовлених учнів читає оповідання В. О. Сухомлинського «Жайворонок і сонце».
Вчитель. Провісниками весни вважали птахів. В деяких районах України весну зустрічали, коли прилітали журавлі.
Учень.
Тому веселиками звуться журавлі,
Що прилітають до веселої землі,
Що теплий день приносять на крилі
І залишаються у нашому селі.
Пісня «Журавлики» (сл. В.Татаринова, муз. М.Парцхаладзе).
Вчитель. Існує навіть свято птахів. Це свято Сорока Святих, яке відзначають 22 березня. Вважалося, що саме з цього дня починається справжня весна. Адже, за народними повір'ями, саме цього дня з чужини поверталися сорок сороків птахів. А який звичай існував, пов'язаний з цим днем?
Діти відповідають. Матері в цей день випікали обрядове печиво у вигляді жайворонків чи голубів, а діти, взявши печиво, бігали по вулицях, вибігали за околицю і закликали птахів.
Птахів викликаю з далекого краю:
— Летіть, соловейки, на наші земельки, Спішіть, ластівоньки, пасти корівоньки.
Вчитель. Хоча цей день і вважали святом Сорока Святих, люди давно примітили:
1-й учень. Сорок Святих ще принесуть сорок морозів.
2-й учень. Сорок Святих сорок лопат снігу викинуть.
3-й учень. Як на Сорок Святих погода, то на гречку урода.
Вчитель. Як не злилася Зима, прийшла пора і їй відступати. Адже птахи принесли весну. А що ж роблять птиці навесні, коли із вирію повертаються?
Учениця.
Що роблять птиці навесні,
Коли із вирію вертаються?
Вони в такі блакитні дні
З ланами і людьми вітаються.
Чиї ж то голоси дзвенять,
Як ліс під сонцем вишумовує?
Дрозди й синиці гомонять
Пташиною своєю мовою.
Що робить жайворон-трудар.
Як луг ромашками квітчається?
Він з неба розсипає жар,
І щедра пісня не кінчається!
Діти виконують «Пісню жайворонка» (муз. Ю.Рожавської, сл. Г.Гриненка).
Вчитель.
А тепер відгадайте загадку.
Швидко скрізь цей птах літає,
Безліч мошок поїдає.
За вікном гніздо будує,
Тільки в нас він не зимує. (Ластівка)
Ластівки разом з теплом у нашу оселю приносять щастя.
Пісня «Повертайся, ластівко» (муз. В.Верменича, сл. М.Сингаївського).
Вчитель. А що роблять гуси і качки?
Учень.
Що роблять гуси і качки,
Як річка грає і хлюпочеться?
Б'ють крилами, як новачки,
Їм плавать і пірнати хочеться.
А чом лелеки крадькома
Стоять і ловлять сонця промені?
Бо кращої землі нема,
Вони красою зачаровані.
Вони вертаються сюди,
Радіють, плачуть і хвилюються.
І так одвічно, так завжди
Землею рідною милуються.
(М. Сингаївський)
Читання оповідання В.Сухомлинського «Лелеки прилетіли».
Вчитель. Про яку пташку загадка?
Учениця.
Вчитель. А ще з птахами пов'язані різні прикмети.
1-й учень. Якщо птахи прилетіли прямо на гнізда, буде дружна весна.
2-й учень. Гуси з вирію високо летять — води буде багато, а низько — мало.
3-й учень. Жайворонок прилетів — настане стійка весна.
4-й учень. Побачив шпака, знай: весна біля порога.
5-й учень. Грак прилетів — через місяць сніг зійде, а журавель — скоро лід скресне.
Вчитель. А ще птахи — провісники погоди.
6-й учень. Соловейко співа всю ніч — перед погожим днем.
7-й учень. Горобці й ластівки гніздяться з північного боку — на жарке літо.
8-й учень. Як жайворонок багато і довго співає, втримається ясна погода без опадів, коли ж мовчить вранці — бути дощу.
Вчитель. Багато цікавого, думається, дізналися ви, діти, про птахів. Пісня «Гляньте, діточки малі» (мелодія І.Воробкевича). Входить Весна.
Діти.
Ой, весна, весна, днем красна,
Що ти нам, веснонько, принесла?
Весна.
Принесла я вам літечко,
Щоб родилося житечко,
Ще й озимая пшениця
І усякая пашниця,
Ще й чарівні квіточки,
Щоб квітчались діточки.
Коробочку з веретінцями,
А скриночку з червінцями,
Старим бабам по серпечку,
Старим дідам по кийочку,
Малим дітям по яблучку:
Хоровод «А вже красне сонечко».
Вчитель. Дякуємо, Веснонько, що прийшла, стільки радості принесла. Залишайся з нами, пригощай гостей пирогами. Всіх пригощають обрядовим печивом.
Учитель. Миру і злагоди всім вам бажаємо
Зичимо щастя вам назавжди
Не зустрічайте ніколи біди.
Хай Бог вам помагає
Рідних усіх оберігає.
Живіть у мирі на тій землі
Будьте усі дружні дорослі й малі.
Розуму, мудрості бажаю
Учиться завжди на повну силу
Щоб прославити Україну милу!
Додаток
ПОВЕРТАЙСЯ, ЛАСТІВКО
Муз. В.Верменича Сл. М.Сингаївського
Повертайся, ластівко, до двора, до двора.
За весною скучила дітвора, дітвора.
Скоро вже повернуться журавлі, журавлі,
Скоро підем босими по землі, по землі. (Двічі)
В небі світить сонечко золоте, золоте,
Скоро наша яблунька зацвіте, зацвіте.
Буде цвіту сонячно на гіллі, на гіллі,
Буде він у ластівки на крилі, на крилі. (Двічі)
Тільки ти, весняночко, не барись, не барись.
І своєю піснею озовись, озовись!
Не барися, ластівко, прилітай, прилітай
В український сонячний рідний край,
рідний край! (Двічі)
ЖУРАВЛИКИ
Муз. В.Парцхаладзе Сл. В.Татаринова
Журавлики, журавлики,
Вернулись в край родной,
Дударики, дударики
Трубят над моей землей. (2 раза)
Журавлики, журавлики,
Грохочет первый гром,
Вы — белые кораблики і
В просторе голубом. (2 раза)
Веселые, нарядные,
Летите в вышине.
Журавлики, журавлики, і
Как рады мы весне. (2 раза)
ЩЕБЕТАЛА ПТАШЕЧКА
(народна)
Щебетала пташечка під віконечком,
Сподівалась пташечка тепла з сонечком! (Двічі)
Прилинь, прилинь, чаронько, весна красная,
Як легенька хмаронька в небі ясная! (Двічі)
Осип луки перлами, вкропи росами,
Розлийся джерелами стоголосими! (Двічі)
Щебетала пташечка під віконечком,
Сподівалась пташечка тепла з сонечком! (Двічі)
КУ-КУ («ЗОЗУЛЯ»)
Ку-ку, ку-ку — чути в ліску,
Ходім, співаймо, радо вітаймо.
Гожу, гожу, гожу весну.
Ку-ку, ку-ку, чуємо вас.
Гаєм, лісочком, бором, поточком
Голос, голос, голос гуде.
Ку-ку, ку-ку, пташко мала,
Ти нам співала, правду казала —
Щезла, щезла, щезла зима.
ПІСНЯ ЖАЙВОРОНКА
Муз. Ю.Режавської Сл. Г.Гриненко
Ой зима, ой лютая,
Утікай, утікай.
А весно-матусенько,
Прилітай, прилітай. (Двічі)
Як розсиплю зернятка
На ріллю, на ріллю,
В зерно свою пісеньку
Переллю, переллю. (Двічі)
Розгублю насіннячко
На луги, на луги.
Зійдуть, зійдуть квіточки і
Навкруги, навкруги. (Двічі)
А ВЖЕ КРАСНЕ СОНЕЧКО
(хоровод)
А вже красне сонечко припекло, припекло,
Ясне щире золото розлило, розлило. (Двічі)
На вулиці струмені воркотять, воркотять,
Журавлі курликають та й летять, та й летять. (Двічі)
Засиніли проліски у ліску, у ліску,
Швидко буде земленька вся в вінку, вся в вінку. (Двічі)
Ой, сонечку-батечку, догоди, догоди,
А ти, земле-матінко, уроди, уроди. (Двічі)
| 
